«Дай мені, мамо хустку на згадку...»
Наша рідна Україна — це край, де почалося наше життя, тут жили наші прадіди, тут корінь українського народу, який сягає в глибину століть. Ми українці, а значить, маємо знати свою історію, розвивати культуру, традиції, любити свій народ, а це значить шанувати мамину пісню, що вчила добра і ласки, пам'ятати батьківську хату, бабусину скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти їх як найціннішу реліквію.
Здавна зберігає наш народ пам'ять про хустину як про давній символ. Хустка — перша ознака одягу жінки — була широко розповсюджена по всій Україні. А способи її пов'язання були різними.
Хустка — це життя…
Вона пам'ять роду, його святиня.
На ній і гроно, і пелюстка,
І небо, й райдуги на ній…
Мов берегиня вроди хустка
Здавен у нашій стороні,
Яскраво вишита хустина на плечах української дівчини
Як символ рідної країни, як прояв величі душі…
Не цурайтесь хустинок, дівчата,
Що ж ви носите тільки шапки?
На хустки Україна багата,
І цвітуть ще на них бережки.